Як все починалось

Історія ПАТ “Енергомашспецсталь” почалась у 1962 році, коли у Краматорську був закладений завод “Лиття і Поковок”, який став базовим підприємством для машинобудівних гігантів Донбасу. Завод забезпечив важке машинобудування великим литтям, поковками та зварювальними заготівлями.

Початок будівництва заводу 1963 рік

На початку шістдесятих радянська економіка розвивалась дуже стрімко. За минуле десятиліття до строю увійшли 8070 промислових підприємств, у тому числі – перша у світі атомна електростанція та перший у світі атомний криголам. Вже був запущений першій у світі штучний супутник Землі. А за наступні п’ять років обсяг валової продукції промисловості було намічено збільшити на 80%, значно зростити виплавку сталі та чавуну, впровадити широке використання технології вакуумування у металургійних процесах та під час термічної обробки сталевого прокату. Задля підтримки високих темпів зростання машинобудування знадобились додаткові ливарні виробництва – дійсні були розбиті на ряд відособлених цехів і не встигали за бурхливим промисловим ростом. До того ж собівартість відливок у малих ливарних цехах машинобудівних заводів вдвічі перевищувала вартість продукції на великих спеціалізованих ливарних заводах. На рівні Ради Міністрів СРСР вирішувалось питання про створення спеціалізованих заготівельних виробництв – централізованих ливарних, ковальських, зварних, а також інструментальних заводів.

Постановою №165 від 17 лютого 1960 року Рада Міністрів СРСР запустила процес будівництва п’яти заводів “Центролитов” у промислових центрах, включаючи Краматорський завод “Лиття і Поковок”. Як випливає з цієї постанови, основна задача – ліквідувати дефіцит у сталевому та чавунному литті для різноманітних галузей промисловості Радянського Союзу. Для заводу “Лиття і Поковок” загальний річний випуск товарної продукції передбачався у наступних об’ємах: 194 тис. тонн рідкої сталі, 70 тис. тонн сталевого лиття, 30 тис. тонн поковок, 15 тис. тонн зварювальних конструкцій, 8 тис. тонн злитків електрошлакової переплавки.

Геодезисти розмічують територію під майбутній завод Лиття і Поковок

Проектування доручили харківському інституту “Укргіпроважмаш”. Спеціалісти інституту володіли необхідною кваліфікацією та досвідом, у послужному списку “Укргіпроважмашу” зазначались проекти Новокраматорського машинобудівного заводу, “Азовмашу”, Крюківського вагонобудівного заводу, заводу ім. Малишева та “Турбоатома”.

До початку 1962 року Донецьким раднаргоспом була затверджена дирекція майбутнього заводу. Старшим інженером дирекції став Федір Федорович Круликовський, директором Адольф Михайлович Углик – професіонал з величезним досвідом промислового будівництва. У своїх спогадах сучасники називали його кращим будівельником міста. Дирекція розмістилася в приміщеннях БМУ НКМЗ та почала набирати спеціалістів. Адольф Михайлович приймав безпосередню участь у прийомі на роботу перших працівників заводу та пам’ятав кожного з них в обличчя.

Під майбутній завод виділили 70 гектарів поряд з Краматорським заводом тяжкого верстатобудування. Щоб звільнити місце для цехів, змінили русло ріки Біленька, перенесли канал ТЕЦ. До літа робота геодезистів була завершена і прийшли будівельники. Виконати завдання доручили спеціалістам тресту “Донмашстрой”, якими тоді керував кавалер орденів Леніна, Трудового Червоного прапора та “Знак Пошани” Олександр Костянтинович Золотухін. Робота не переривалась ні в день, ні в ночі. Щоб вирівняти майданчик, низинні місця засипали шаром землі до 4,5 метра. Для захисту від паводку була побудована дамба п’ятиметрової висоти та двадцяти в підставі. Така передбачливість зберегла будівництво від великого повіню 1964 року, коли Торець вийшов з берегів. Тоді річні води затопили селище, виникла загроза руйнування дамби. Було організовано цілодобове чергування працівників заводу. Але дамба встояла – будували на совість.

Спорудження і перенесення річки Біленька біля Радгоспу №2 – 1962 рік

За літо були вириті котловани, усе було готово до закладання фундаменту заводу. Честь залити перший кубометр бетону була надана бригадиру будівельників Григорію Семеновичу Дубенко. Згодом Григорій Семенович увійшов до списку Почесних громадян Краматорська.

На першому етапі, у 1964 році, вводився у експлуатацію цех металургійного оснащення, де готували металоконструкції та оснащення для майбутніх основних цехів, та модельний цех. Першим начальником цеху металургійного оснащення був призначений Михайло Миколайович Медведський, а першим майстром – Ельмір Костянтинович Кузін. Першим начальником модельного цеху став Іван Федорович Сидоренко.

На другому етапі вводилась до строю перша піч електросталеплавильного цеху. Вона дозволила почати випуск товарних злитків дрібного розважування для інших заводів на той період, поки будувались фасонно-сталеливарний, термічний та ковальсько-пресовий цехи. Основним замовником першої продукції став НКМЗ, куди злитки поставляли у гарячому вигляді в залізничному вагоні-термосі.

Заводська їдальня 1964 рік

Одночасно йшов розвиток соціальної сфери: будувались їдальня, дитячий садок, гуртожиток. На завод були прийняті перші 30 спеціалістів. Головним інженером був призначений Володимир Євгенович Богдашич, головним механіком – Іван Іванович Олендарьов. А серед перших майстрів були Олексій Семенович Клещ ( до речі, чоловік рідної сестри нашого видатного земляка, актора і режисера Леоніда Бикова, Луїзи Федорівни) та Михайло Трохимович Новіков. У березні 1964 року дирекція переїхала на територію заводу та розмістилась у одній із будівель УКБ. Тоді ж надійшло перше обладнання: два токарних верстати та два фрезерних верстати, обдирочно-шліфувальний верстат. У кранове господарство входила лише одна кран-балка, на баланс прийняли перший навантажувач. Для потреб заводу пробурили дві артезіанські свердловини, побудували котельну. До кінця року численність працівників досягла 206 чоловік.

29 грудня 1964 року Державна комісія підписала Акт про введення у експлуатацію першої черги заводу – цехів металургійного оснащення та модельного. Цей документ вважається свідоцтвом про народження заводу “Лиття і Поковок” або ЛіП у скороченому варіанті.