Як вже було згадано, багато хто з ветеранів був наставником для молодих спеціалістів. Кожен новачок укладав трудовий договір з досвідченим працівником, який відповідав за його професійну підготовку. Наставництво перетворилось у масове явище, стало одним із важелів виховання.
Фактично саме наставники визначали майбутній кадровий добробут заводу. “Від того як зустрінуть новачка на виробництві, кому буде доручено його виховання, залежить його ставлення до роботи “, – процитували у міській газеті “Краматорська правда” одного з кращих наставників заводу “Енергомашспецсталь”, токаря-розточувальника М.Ф Воронченко.
До речі, Микола Федорович Воронченко – людина, відома не тільки на заводі, а й далеко за його межами. У 1989 він був кандидатом у народні депутати Верховної Ради СРСР. Трудову діяльність він починав другим працівником токаря-розточувальника. З 1966 року працював у цеху металургійного оснащення заводу “ЛіК” Його професійний рівень красномовно характеризують високі нагороди: орден Трудового Червоного Прапора і “Знак пошани”.
На підприємстві Миколу Федоровича цінували також як талановитого організатора молодіжних спортивних змагань, художньої самодіяльності. Та й він сам чудово співав, танцював, читав гуморески зі сцени ПК ім. Пушкіна. Працівники його зміни придбали народні інструменти – гармошку, бубон, старий баян – та на перервах у цеху іноді лунали улюблені всіма мелодії. Цей незвичайний хоровий спів зміцнював колектив, дозволяв відпочити та зарядитися позитивною енергією.
У плеяду відомих наставників заводу також входив кавалер ордену Трудової Слави III ступеня, бригадир модельників Олександр Олександрович Нефедов. Його бригада стабільно демонструвала високі стандарти якості продукції. Керівництво цеху знало, що їм можна доручити найбільш складні і відповідальні замовлення, які будуть виконані бездоганно за короткий час. За час своєї праці на заводі Олександр Нефедов навчив секретам професії десятки майбутніх модельників.
Званням “Кращий наставник заводу” був відзначений також керівник колективу електромонтерів підрозділу мереж та підстанцій “ЕМСС” Микола Карпович Макогон. “Безкорислива людина і дуже відповідальна”,- відгукувалися про нього товариші по службі. Він був майстром на всі руки: і будь-який годинник налагодить, і ткацьку машинку, і холодильник. Про його професійні якості свідчить звання “Почесний майстер міністерства”. Спеціалістів підрозділу він навчав з особливою ретельністю, оскільки ця робота підвищеної небезпеки та відповідальності.
На підприємстві в цілому була розроблена власна система заохочення для робітників, які прагнули підвищити свою кваліфікацію. Наприклад, гарною традицією було проведення перед Днем машинобудівника змагання з професійної майстерності серед працівників заводу. Перші такі конкурси були організовані у 1965, як тільки запрацювали цехи. Переможці нагороджувались грамотами, їх імена залучались до Дошки пошани. Використовували й інші методи заохочення. Наприклад, зварювальник ЦМО Сергій Підмогильний за перемогу у конкурсі був нагороджений квитком на ВДНГ.
Серед працівників заводу багатьох можна назвати віртуозами своєї справи. Наприклад, бригадир ковалів Віталій Ілліч Нещерет працював на унікальному пресі потужністю 15 тис. тонна-сил. Ще будучи підручним, багато навчався, навіть залишався у цеху після роботи, хотів бути фахівцем високого класу. І свого він досяг: зупиняв рухому траверсу, яка здатна розплющити злиток металу, у міліметрі від сірникової коробки, встановленої на “ковадлі”.
Переможці внутрішньозаводських конкурсів досягали успіху у змаганнях найвищого рівня. Електрозварник Василь Симоненко у 1977 році був учасником Всесоюзного конкурсу зварювальників та зайняв призове 6-те місце. Токар-розточувальник ЦМО Микола Петрович Пономаренко за досягнення високих результатів відзначений колегією Міністерства – його ім’я залучено до Книги трудової слави Міненергомашу. Високого звання «Кращий працівник міністерства» були удостоєні бригадири В.М. Перелома та О.О. Нефедов. Олександр Олександрович Нефедов у 1989 отримав профспілкову премію ім. Герою Труда О.Г. Андрєєва. Для отримання премії він був запрошений до Москви, де разом з іншими передовиками виробництва зустрів День Машинобудівника.
Після довгої перерви, у 2005 поновились конкурси профмайстерності серед молодих робітників. Конкурси проводяться за спеціальностями: токар на верстатах з ЧПУ, токар-розточувальник на верстатах з ЧПУ та машиніст крану з радіоуправлінням. За умовами змагань, учасники виконують теоретичні та практичні завдання, а судді оцінюють їх за якістю роботи, відповідністю часовим нормативам, дотриманням правил охорони праці та техніки безпеки і знання теорії. Відмінною рисою цих змагань став високий рівень підготовки учасників. Боротьба йде за кожен бал, та іноді суддям буває важко розподілити призові місця. Переможцям виплачується грошова премія, до того ж вони отримують право на підвищення розряду.
Трудовий внесок співробітників ЕМСС не одного разу відзначався на рівні Кабінету Міністрів України. У 2018 році за видатний особистий внесок у розвинення машинобудівної галузі та багаторічну сумлінну працю урядові нагороди отримали начальник сталеливарного цеху Ігор Сапетко та токар на верстатах з ЧПУ механообробного цеху Богдан Шустов.
