У 1980 році директором заводу назначений Владислав Іванович Колос – начальник найбільшого на НКМЗ цеху № 16. На той час “Енергомашспецсталь” вже став потужним, широковідомим у країні підприємством. З’явилась виробнича база, склався міцний колектив однодумців, не одного разу були продемонстровані високі результати роботи, склались дружні, творчі відносини з науково-дослідницькими інститутами та передовими технічними центрами.
Підприємство було орієнтовано на випуск крупних поковок. Щоб поширити технологічні можливості та збільшити номенклатуру продукції, що випускається, потребувалось впровадити нове обладнання. У серпні 1980 року у КПЦ був введений у експлуатацію прес зусиллям 15000 тонно-сил та маніпулятором вантажопідйомністю 120 тонн. Прес дав змогу виробляти заготівлі масою до 250 тон та надавав додаткову потужність в річному обсязі 30 тисяч поковок. У грудні того ж року надійшла у експлуатацію піч ДСП-100 НЗА, а у 1981-ому встановлення безперервного розливання ковальських злитків, автоматизований кувальний комплекс з маніпулятором фірми “Деві-Леві” на базі пресу зусиллям 6000 тонно-сил. Завод набув потужності 60 тисяч поковок на рік.
У ЦМО була організована ділянка для ремонту зношеного металургійного обладнання. Запущений скрапороздільний цех (цех підготовки шихти для ЕСПЦ). У планах було освоїти випуск готових виробів, а не тільки кованих та литих заготівель. Для цього до 1984 року будується обдирочно-термічний комплекс, у який було вкладено 17 млн. рублів. Опановувалось виробництво нової продукції – заготівель парових та гідравлічних турбін, обичайок, дисків, хвостовиків та іншого обладнання для атомних станцій. Вперше в СРСР опановано виробництво цільноливарного корпусу ГЦН – 195 М.
Продукція для атомних станцій потребувала особливої обробки. Для загартування великих виробів у термічному цеху запустили першу у країні спреєрну охолоджувальну установку. Цей метод загартування дозволив зменшити кількість зварювальних швів у роторах турбін та збільшити їх експлуатаційну надійність.
У 1981 році для металургів “Іжорського заводу” була виготовлена унікальна чавунна виливниця для злитків вагою 235 тонн, яка не мала рівних в країні. Того ж року було здано перше експортне замовлення – ротор турбіни для електростанції Корейської народно-демократичної республіки.
Того ж року на заводі було вперше виплавлено злиток масою 205 тонн. Виплавку сталі для нього проводили у двох електродугових печах ємністю 100 тонн з розливанням металу у вакуумній камері ємністю 350 тонн. Із злитку була виготовлена обичайка для Волгодонського “Атоммашу”.
На кінці 1981 року вперше у світі методом електрошлакової технології був виготовлений злиток вагою 200 тонн. У експерименті приймали участь спеціалісти Інституту зварювання ім. Патона, всесоюзного НДІ електротермічного обладнання та ЦНДІТМашу. Із злитку були викувані три електроди для ПТ “Іжорський завод”.
