У 1978 році директором заводу став Володимир Анатолійович Лисицін. Продовжувалось інтенсивне будування заводу. Був введений до експлуатації КПЦ-1 з пресом 6000 тонно-сил та 150000 тонно-сил з маніпуляторами.
Спеціалісти з Англії та співробітники ЕМСС на запуску пресу 15 000 тс 29.07.1982
Ковальсько-пресовий цех дозволяв вирішити стратегічну задачу із забезпечення зростаючих потреб енергетичного, атомного та важкого машинобудування у особливо крупних поковках із злитків масою до 350 т., багато з яких кувались у СРСР вперше. Новий КПЦ-1 повинен був зайняти місце флагману серед ковальско-пресових цехів країни.
Вже до 1980 року на основному виробництві була введена до строю перша черга електросталеплавильного цеху потужністю 168 тис. тонн на рік. У цеху були змонтовані та здані до експлуатації три електродугові сталеплавильні печі ємністю 12 тонн, 50 тонн та 100 тонн, вакуумна сталеплавильна 30-тонна піч. Змонтована установка напівбезперервної виливки ковальських злитків КРКЗ та установка порціонної електрошлакової відливки злитків масою до 200 тонн ПЕШО – 200. Рідка сталь, що виплавлялась у цеху на ковальські злитки, передавалась сталевозом до фасонно-ливарного цеху для заливки форм.
До того часу ЛіП значно збільшив обсяги сталевого лиття та вийшов на випуск 32,5 тис. тонн лиття на рік. Завод став ведучим за поставками крупних заготівель атомних реакторів у системі енергетичного машинобудування СРСР.
Почав роботу сталеливарний комплекс у складі фасонно-ливарного та обрубного цехів проектною потужністю 70 тис. тонн лиття на рік. Фасонно-ливарний цех мав три ділянки: проліт важкого лиття проектною потужністю 24 тис. тонн на рік, механізовану потокову формувальну лінію ПЛ-27 на базі 27-тонного струшувального столу, проектною потужністю 22 тис. тонн відливок на рік та механізовану потокову лінію ЛПМ-75 на базі мостового піскомету проектною потужністю 24 тис. тонн відливок на рік. Крім того, введена низка об’єктів допоміжного призначення: модельний цех, киснево-копресорна станція.
За ініціативою Лисиціна завод лиття та поковок був перейменований на “Енергомашспецсталь” у зв’язку з переорганізацією підприємства на випуск заготівель для енергетичного та атомного машинобудування. 6 липня 1979 року наказом міністра енергетичного машинобудування завод ЛіП був перейменований у “Енергомашспецсталь”.
Завод “Лиття і Поковок” був покликаний стати основною підготовчою базою для “Атоммашу”, який будувався, та головного заводу підприємства – Харківського турбінного заводу. Ще на кінці 1970-х років була встановлена задача впровадити на Краматорському заводі лиття і поковок автоматичну систему керування виробництвом. Задля цього у цеху,що будувався, встановили два унікальних автоматизованих кувальних комплекси на базі гідравлічних пресів.
